Народження творчої спілки

28 червня 2015 року у смт Скала-Подільська розпочала свою діяльність спілка письменників Скали – Подільської – «La Scala».preview

Така назва є символічною для скаличан. Адже наш славетний земляк Мирослав Скала-Старицький неодноразово співав в оперному театрі  «La Scala». Та й сама суть цього слова – «скеля» несе в собі міць і непохитність, якості які нам так потрібні сьогодні.

Зібрання членів спілки відбуваються щомісяця, інколи і частіше. Письменники обмінюються своїм творчим досвідом, зачитують власні вірші, відвідують музеї та концерти разом. Таке тісне спілкування дає відчуття, що ти не один, що праця твоя не марна. Хочеться творити ще і ще, адже знаєш, що тебе почують, оцінять, допоможуть і підтримають в разі невдачі.

Проходять зібрання завжди  жваво, у дискусіях та обговореннях. Учасники спілки щиро радіють успіхам одне одного: чиїсь вірші надрукували в газеті, про когось написали статтю, а в іншого народився на диво гарний вірш. Ці дрібні радощі життя діляться на всіх, і від того стають ще вартіснішими.

Спілка поєднала в собі письменників різних вікових категорій: від людей досить поважного віку, до  зовсім юних старшокласників. Проте  на зібраннях усі вони стають одного віку—віку музи, поезії, творчого злету.

Хоч «La Scala» — дуже молода спілка, та плани в її учасників амбітні і далекоглядні. Наразі ми працюємо над створенням альманаху, та збираємо кошти на його видання. І це лише перший крок, бо попереду широка творча дорога. Тож у добру путь, і нехай допоможе Господь!

 

Голова спілки письменників Скали-Подільської «La Scala»

Аліна Денисова-Червоноока

 

Я маю все, і навіть забагато…

Я маю все, і навіть забагато.

Моє життя, як той локомотив,

Все поспішає обертів набрати,

Летить, летить до нових перспектив.

 

Я оглядаюсь на травневі ночі,

На почуття, що спопеляли в прах,

Я чую море лагідно хлюпоче…

Усе позаду, в спогадах, в думках.

 

На мої сльози й сміх, печаль і радість,

Безшумно опада весняний цвіт.

Вони у ніжній юності зостались,

Лишивши тільки в скроні срібний слід.

 

Наївність, легкість суджень, безтурботність,

Усе втекло крізь пальці, мов пісок.

І теплим згортком крихітним натомість,

Життя заходить на новий виток.

 

Я маю все, я забагато маю,

Але квитка в минуле не куплю.

Мене дитинство світле покидає,

Його я в спадок сину віддаю.

Аліна Денисова-Червоноока

 

Ностальгія

Вже осінь підкрадається дощем,

Вже простяга  холодні довгі пальці.

Як серед  неба грім – у серці щем,

У скронях блискавки сплелися в танці.

 

Мені  пора до школи! Не мені…

Не буде білих бантиків і айстр.

О дзвонику, поклич хоч увісні.

Полагодь душу, як завзятий майстер.

 

Буремні роки – університет!

Кохання, книги, лекції і танці!

О спогади, я з вами тет–а –тет.

Ви мов крихкий кришталь у моїх пальцях.

 

Вже осінь підкрадається дощем,

Все ллє і ллє, і  омиває душу.

Минуле поростає споришем.

Життя іде і я іду, я мушу…

 

 

Аліна Денисова-Червоноока

 

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*

Можна використовувати XHTML теґи та атрибути: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>