Notice: Undefined index: font in /home/u700431592/public_html/wp-content/themes/jarida/functions/common-scripts.php on line 133

Спогади Ерни Ковалишин, онуки голови читальні «Просвіта» Михайла Гелетюка у Скалі над Збручем

1 001

Яким є Ваше походження?

Я народилася з Скалі над Збручем у 1933 році у дуже великій родині, де головою був дід Михайло Гелетюк, колись голова читальні «Просвіта», а за моєї пам’яті просто статечний господар, тобто небідний за тодішніми мірками чоловік, авторитетний член місцевої української громади. У нього та у його дружини, моєї бабці Катерини з Гурманів, було шестеро дітей. Найстарший – Петро, колишній січовий стрілець. Далі – Артем і Олександр[1], котрі цікавилися політикою, як тоді казали, вступили до КПЗУ[2], повіривши в комуністичні ідеї, які панували за Збручем. На початку 30-х років поляки їх заарештували. Їхня мама від пережиття отримала інсульт, так і не вийшовши з нього, померла у 1935 році. Їх посадили в Картузьку Березу, протримали недовго, а коли відпустили, то наказали жити за 30 кілометрів від Збруча, тобто від кордону з Радянським Союзом. Вони спокійно могли замешкати в Чорткові, тим паче кошти там загніздитися були, та не захотіли, нелегально перейшли річку Збруч і подалися до більшовиків. Мій батько Іван Ковалишин (був другом та ровесником Артема) пробував відмовити їх від такого вчинку, кажучи: «Хлопці, чекайте, вони скоро самі сюди прийдуть. Чого будете йти туди?» На що отримав відповідь: «Ні, ми підемо й свою цеголку вкладемо в будівництво соціалізму». Це було в 1935 році, одразу після смерті матері вони перейшли кордон.

3 001 Артем Гелетюк 001 (2) 4 001 (2) 17 001 6 001 7 001 12 001 14 001 Єрна Ковалишин 001 перше причастя 001

Якою була доля братів Гелетюків?

Їх обох розстріляли. Артем ще встиг там одружитися і у нього народилася донька, котра мешкала в Уфі. Вже в дорослому віці за часів Радянського Союзу вона одного разу навідувала нас. А ми, родина, дізналися про їхню трагічну долю аж у 1945 році. Діда Михайла Гелетюка викликали в КГБ у Скалі і повідомили про їхній розстріл ще в 1937 році, але взяли з нього підписку «о неразглашении». Дід повернувся, заплакав, нічого не сказавши, та ми всі домашні зрозуміли.

Як склалося життя доньок Михайла Гелетюка?

Їх теж, як і синів, було троє. Старша Галя вийшла заміж за жовніра ще австрійської армії Комуніцького. Спочатку вони мешкали в Скалі, згодом – в Тернополі. Середня Юлія вийшла за Михайла Гайдамаху, була вивезена на Сибір через доньку, члена ОУН зв’язкову Оксану Гайдамаху. Наймолодшою була моя мама Марія, яка одружилася з моїм батьком Іваном Антоновичем Ковалишином.

Коли помер Михайло Гелетюк?

Дізнавшись про долю синів, дід надзвичайно важко це переніс. А в 1946 році, знаючи про свою невиліковну хворобу, дідо вирішив зробити великий власний портрет (висить на стіні, – упорядник) в надії, що коли прийде своя добра влада, цей портрет висітиме в читальні «Просвіти», позаяк він будував цей будинок.

Чим заробляв на життя Ваш дід?

Він був господарем, мав поле, пасіку, а за професією був стельмахом (майстрував вози, – упорядник). Тут була майстерня, склади, де зберігалося сухе дерево, шприхи, столярські стани. За Польщі дід зумів дати кожній дитині віно (придане, – упорядник), кому у вигляді долярів на придбання хати, кого прийняв на грунт. А хата була велика, на два господаря. Ми, мамина сім’я, жили в одній половині, де зараз живу я і де ми зараз перебуваємо.

Які Ваші ранні спогади дитинства?

Коли прийшли більшовики у 1939 році пригадується мені таке: вулицею бігають солдати і кричать, що вони капіталістів постріляють в їхніх власних перинах. Особливо робився наголос чомусь на перини. Напевне, через те, що це було в їхніх очах ознакою розкоші, позаяк вони спали на сінниках.

Вже чітко пам’ятаю часи за німців. Ми ходили до захоронки (дитячого садочку, – упорядник). На Миколая нам робили свято в щойно збудованому великому залі читальні «Просвіти». Кожній дитині давали різочку і пакуночок солодощів. В другій половині читальні розміщувалася бібліотека, якою керував Ярослав Майданюк[3], що загинув згодом в УПА. В недільні дні всі чоловіки туди сходилися грати в шахи, йшов і мій тато, а я за ним. Я дуже  любила слухати, про що ведуться бесіди. А говорили, як і зараз, про життя, про політику. Основними темами було становище на фронті і ніхто не сподівався, що більшовики, яких німці загнали аж під Москву, повернуться знову.

Дякуємо за розмову.

листопад 2017 року

Підписи до фото:

  1. Михайло Гелетюк з дітьми та дружиною й матір’ю, початок ХХ століття; всі фото з архіву Ерни Ковалишин
  2. Петро Гелетюк з підписом на звороті: « Високоповажному Татові Міхайлові Гелетюку дня 23/9 1917»
  3. Артем Гелетюк, ймовірно початок 30-х років
  4. Олександр Гелетюк з підписом на звороті: «На спомин Рідні 1.І.1933 р. Олесь»
  5. Стоїть Петро Гелетюк, сидить Комуніцький, підруку його тримає майбутня дружина Галина Гелетюк-Комуніцька, часи Першої світової війни
  6. Михайло Гелетюк, 1946 рік, останнє прижиттєве фото
  7. Зліва направо стоять: Любомир Гайдамаха, Оксана Момотюк-Гайдамаха, донька Артема Гелетюка з Уфи, невпізнані; сидять: Юлія Гелетюк-Гайдамаха, її чоловік Михайло Гайдамаха, на руках – онука, донька Оксани Наталія Момотюк-Непеляк; кінець 50-х років
  8. Іван Ковалишин, батько Ерни Ковалишин, під час служби в польському війську, 20-ті роки
  9. Марія Гелетюк-Ковалишин; на звороті підпис: «На згадку братчикові М Гелетюківна»
  10. Ерна Колилишин під час свого Першого Причастя, ймовірно кінець 30-х років
  11. Ерна Ковалишин серед першопричасників в церкві Скали над Збручем  

 

[1] Гелетюк Артем Михайлович, 1902 р., смт Скала-Подільська. Брат О.М. Гелетюка. Проживав у м. Нижній Тагіл Свердловської обл. (нині Єкатеринбурзька обл., РФ). Заарештований 11.08.1937 р. органами НКВС. Згідно з рішенням «трійки» при УНКВС у Свердловській обл. від 26.10.1937 р. розстріляний 14.12.1937 р. у м. Свердловськ. Реабілітований 1989 р. Гелетюк Олександр Михайлович, 1905 р., смт Скала-Подільська. Брат А.М. Гелетюка. Проживав у м. Нижній Тагіл Свердловської обл. (нині Єкатеринбурзька обл.., РФ). Заарештований 15.08.1937 р. органами НКВС. Згідно з рішенням «трійки» при УНКВС у Свердловській обл. від 27.11.1937 р. розстріляний 13.12.1937 р. у м. Свердловськ. Реабілітований 1989 р. /Реабілітовані історією. Тернопільська область. Книга перша. – Тернопіль «Збруч», 2008. – с. 372.

[2]  Про це: «В Скалі арештовано 8 чол. членів КПЗУ і КСМУ. Брати Гелетюки були кинуті в Дрогобицьку тюрму, а опісля суду в концтабір Березу Картузьку» / Косач М. Скала-Подільська: історичні замітки [Рукопис]. / М. Косач. – Скала-Подільська, 1997. – с. 15

[3] Майданюк Ярослав Методійович, 1913 р. н. Член ОУН. Стрілець СКВ УПА. Загинув 23.05.1944р. в обороні повстанського табору, дислокованого в урочищі «Грабельки» поблизу села Бурдяківці / Мизак Н. За тебе, свята Україно. Південне Надзбруччя у Визвольних змаганнях ОУН-УПА. – Чернівці «Буковина», 1998 р. – с. 424.

Leave a Reply

Your email address will not be published. Required fields are marked *

*


Fatal error: Cannot redeclare ip_is_there() (previously declared in /home/u700431592/public_html/wp-load.php:96) in /home/u700431592/public_html/wp-content/themes/jarida/footer.php on line 2

Notice: ob_end_flush(): failed to send buffer of zlib output compression (1) in /home/u700431592/public_html/wp-includes/functions.php on line 3729